 |
Коли йде дві струнких дівчині -- ще й мак
червоний в косах --
-- десь далеко! молоді планети!
Пливуть. Струнчать. Атоми утоми -- на світ,
у світ із тьми! Танцюють, куряву збивають...
Сонця
стають у коло. А від них майви
по всесвіту всьому.
Дві дівчині.
| | 
| | Антистрофа |
Налила голодним дітям молока,--
сама сіла та й
задумалась...
А по гладишці, мов з очей незрячих,
сльози по-
котились. Одна швидше, вперед. А друга,
мов знехотя,
за нею,
слідом...
Дві дівчині.
| |
