 |
Сплю -- не сплю. Чиюсь вволяю волю. Лю.
І раптом якось повно! Люлі -- лю...
Півні (вікно) і повінь зеленого пива
(крізь вікно) --
все звучить на О.
-- Не розумію. "Марсель Етьєн!
Марсель Етьєн!"--
кричали з прапорами. Тепер в землі. Ти
кажеш -- і я умру?
Геть через усе життя прослалось легато (гудок
на заводі) Годі! заголубій і на мою долю.
Люлі -- лю...
І тільки пташка за вікном:
тріолями, тріолями!
-- А якже краса? І невмирущість? --
Пригадую (аж
смішно): повік з тобою! --
заприсягала кохана.--
Очевидячки люди лише по духу енгармонійні.
Бо
всі трагедії й драми -- врешті є консонанси.
-- Вставайте! у місто вступила нова влада!
Розплющую очі ("консонанси").
На стіні від сонця густорямне вікно
як огнистий
дієз...
| | 
| | Антистрофа |
Іще й тоді, як над безмежною водою паслися
табуни вітрів,--
іще й тоді, як гори затряслись, порепалась
земля,
а по шорсткій, госткій, гострій як мечі траві
різні поповзли потвори --
-- Хмари, на сонці хмари грались безтурботні.
Ніжні форми дитинні!-- витончені обриси!--
кому
вони були потрібні?
Дикун наївшися сирого м'яса, довго стежив
за ними незрозумілими очима й несвідомо
нюхав квітку,
подібну до будяка.
| |
