„Домашні“ рифи Панґлао
З усіх боків острів оточують так звані „домашні“ рифи (англ.: House Reef). Домашні рифи є у всіх островів коралового походження. Такі острови піднялися з моря, суша і гори складаються із відмерлих коралів, а навколо островів живими коралами продовжуються формуватися нові кальцієві накопичення.
Навпроти найпопулярнішого пляжу Панґлао Алона розташувався один із таких „домашніх“ рифів. Наш іспанський інструктор Куко повіз нас пірнати в одному зі спусків до місця, відомого як Arco Point. Тут на вершині стіни зіяє вхід до тунелю. Тунель починається в горизонтальній частині на вершині стіни на глибині біля шести метрів, а вихід із тунелю — закінчується отвором уже у вертикальній частині самої стіні на глибині дванадцяти-тринадцяти метрів. Першого разу було трохи незвично, бо в цей тунель треба запливати згори і спускатися головою донизу.
З іншого боку острова — інша точка для пірнання — Напалінґ — де ми пірнали, щоби подивитися величезні зграї сардин прямо біля берега. Напалінґ ще цікавий тим, що край стіни тут зовсім близько від берега — не далі, ніж 5–10 метрів і до неї можна допливти самостійно, тож пірнають тут прямо з берега, немає необхідності плисти до стіни на човні. Щоправда, берег тут скелястий — вертикальна стіна з відмерлих коралів висотою до десяти-п’ятнадцяти метрів, — до води ведуть просто кілька бетонних сходинок і коли вітер із моря, а на воді хвилі, то з берега спускатися дуже небезпечно, а отже нема й пірнань.
Острів Памілакан
На Памілакан нас звозив усе той же іспанець-інструктор Куко. Памілакан — малюсінький острівець, менше 1,5 км у поперечнику на південний схід від Панґлао. Поїздка на Памілакан займає практично весь день — ~40–50 хвилин на човні, плюс два пірнання, плюс обід після пірнань у місцевому філіппінському „готелі“. Готель у лапках, бо — це по суті кілька невеличких котеджів сплетених із пальмового листя на трав’янистій галявині просто на березі моря, з пальмами й банановими заростями. Як розказував Куко, у цьому ж котеджі можна спинитися на кілька днів за „райською“ вартістю: день перебування на острові з трьохразовим харчуваннями обходиться в 900 песо.
Обід в котеджах на острові Памілакан. Тарілки з бананового листя, смажені у цукрі та олії до карамелізації банани. Екзотики хоч відбавляй.
Навколо Памілакана теж простягається його „домашній“ риф легко досупний із берега — на відстані, може, 50–100 метрів від берега вже можна пірнати й милуватися коралами. Для мілководних коралів підводне обладнання не потрібне, цілком можна обійтися маскою з трубкою, тому корали Памілакана доступні і для пірнальників без посвідчень PADI.
Назва „Памілакан“ місцевою, як пишуть, означає „ліжбище скатів манта“. Що вказує на те, що ці гігантські скати тут водилися в достатку, але ми не побачили жодного, та й інструктор про манта теж не згадував. Мабуть, можна зробити висновок, що як і на Балікасаґу вони тут перевелися. А жаль. Пишуть також, що в околицях Памалакану або і просто з берега інколи можна побачити зграї дельфінів чи мігруючих китів. Можливо. Але ми не бачили.
Острів Балікасаґ
Балікасаґ — ще один малюсінький острівець біля Панґлао. На цей раз — на південний захід від більшого острова. Майже круглий острів, діаметром усього лиш біля 600 метрів. Балікасаґ, як і інші острови оточує „домашній“ риф. У багатьох місцях корали підходять дуже близько до поверхні, що робить його справді доступним для пірнання з маскою. У цьому є й плюси і мінуси. Від головного пляжу Панґлао — Алона, — до Балікасаґ щоденно відправляються сформовані групи у півтора-два десятки туристів (переважно китайців, як і скрізь у світі зараз). Можна найняти й персонального човна на дві-три людини. Але, навіть якщо ви припливете на персональному човні, все-одно на самому Балікасаґу вас чекатимуть натовпи пірнальників. На мілководді для них влаштовують атракціон — годування риб. Супроводжуючий філіппінець тримає в кульку величезну нарізану хлібину і видає потроху туристам, а ті вже діляться хлібом із рибами. Тож риб тут — величезна прірва, але плавати доводиться поміж чужих ніг і хлібних окрайців.
На Балікасаґу є два туристичних місця, куди вас обов’язково підвезуть на човнику: черепаша точка й „рибна“. За кожну з цих точок потрібно заплатити 250 песо державного мита з голови відвідувача. Тож приготуйте додатково ще 500 на людину. Хоча деякі групи включають це мито у вартість усієї подорожі.
А от щодо підводних спусків із знаряддям, то на Балікасаґу не так усе просто. Острів оголошений природним заказником і кількість пірнальників обмежена — 150 аквалангістів за день. Ми прибули на Панґлао перед самим Різдвом, саме починався високий сезон і всі пірнання на Балікасаґу вже були забиті аж до 5го січня й нам пробитися туди не вдалося. Обмежилися тільки пірнанням із трубкою поміж ніг годуючих рибок китайців.
Virgin Island — зовсім малюсінький острівець, навіть не острів, а просто піщана стометрівка. Крім продавців морепродуктів і смажених бананів та туристів тут нема зовсім нічого.
З черепахами пірнання на Балікасаґу теж не дуже — бачили тільки одну, яка швиденько втекла. Не знаю, щоправда, як щодо черепах при пірнанні з аквалангом, може вони там справді є. А взагалі, усі путівники вказують, що Балікасаґ знаменитий зграями риб-молотів, хоча ці дані, як виявляється вже теж застарілі. Розповідали, що ще сім-вісім років тому їх там дійсно можна було побачити, але зараз уже нема. Також зникли біля Балікасаґу й гігантські скати — манта. Кажуть, що вони всі виловлені на їжу місцевими рибалками. :(
Пірнання на Боголі
На північно-східному узбережжі Боголя розташувалося містечко Анда. Взагалі б, можна було б вважати його селом, але місцеві можуть образитися, адже в них є муніципалітет, тому будемо й ми вважати його містом.
Навколо Анди — численні готелі. Деякі з цих готелей цілком та цілеспрямовано присвячені підводному спорту. Відвідувачі поселяються в готелі на тиждень-другий виключно для пірнання.
На кілька днів зупинилися в такому готелі — Блакитна Зірка — і ми. Центр пірнання в готелі „серйозний“ — з навчальним класом із партами для курсів PADI, цілим гардеропом „мокрих“ костюмів для спусків, підводного обладнання, ласт і масок. Має також один великий і кілька маленьких „baby“ човнів для підводних плавців. У готелі можна придбати як одиночні спуски, так і „паки“ по 5 або 10 пірнань. Кожного дня центр пірнання Блакитної Зірки проводить по чотири спуски - два зранку, один пообіді і нічний. Біля екватора сонце сідає рано, тому вечірній спуск почавшись о 17:30, дійсно проходить в темряві. На жаль на час, коли були заплановані наші нічні спуски, на Філіппіни йшов тайфун і вночі попірнати нам не вдалося.
Пляжу, як такого біля готелю немає. Лише невеличкий клаптик піску вкритий водоростями навколо бетонних сходів до моря. Якщо ви не пірнаєте, то зайнятися в такому готелі особливо нічим — крім басейну, масажу чи ресторану з більярдом.
Вздовж узбережжя Анди — багацько цікавих підводних місць. Домашній риф Анди богатий на корали й морську живність. Водяться черепахи, кілька видів крилаток або риб-левів (англ.: Lionfish, лат.: Pterois) — увага! отруйні!, — риби-клоуни (англ.: Clownfish) та риби-клоунові (англ.: Frogfish) — абсолютно різні типи риб, незважаючи на схожу українську назву, а також смугасті морські змії та страшнючі на вигляд зубасті морські вугрі. Вугрі сидять із сердитим виглядом і виглядають „зубами вперед“ із нір. Довелося одного разу бачити також величезний косяк сардин, а разом з косяком великого каранга (англ.: Kingfish, Jackfish, лат.: Caranx lugubris). Каранг весь час плаває навколо сардин, ніби пастух навколо череди кіз.
„Черепахове місце“ (Turtle Point) — як зрозуміло із назви, славиться морськими черепахами. Черепахи в цих місцях не просто плавають у воді — коли їх не так просто спіймати на камеру й не просто за ними ганятися, — а часто просто лежать на пісочку серед коралів на глибині біля десятка метрів. Із поверхні на десятиметровій глибині без обладнання з однією трубкою їх не так легко побачити. Зате з аквалангом нема проблем — лежачі черепахи підпускають до себе дуже близько й пододяться зовсім спокійно. Одна фото-модель дала себе і сфотографувати і зняти на відео — позувала разом зі своїми двома рибами-прилипалами, повертаючи голову на різні боки. Плавав навколо неї кілька хвилин знімаючи з відстані в пів-метра не більше. Від ближчого знайомства мене зупинило звичайне незнання повадок черепах — якщо порушити її персональний простір, хто її зна, чи не почне вона нервувати й кусатися.
Наш підводний інструктор у Блакитній Зірці — Річард, з місцевих філіппінців, — розповідав, що ще дев’ять-десять років тому Черепахове місце звалося Акулячим. Тут було повно китових акул, але і вони теж уже перевелися. А от черепах майже не було. Китові акули — найбільші у світі акули, але зовсім безпечні для людей. Вони належать до китоподібних, харчуються планктоном, проціджуючи його крізь зуби, як і кити.
На зворотній дорозі з того пірнання нам також неймовірно пощастило! Уже підпливаючи до нашого готелю, помітили щось таке цікавеньке далеко в морі. Якісь чорні цяточки з’являлися і зникали понад хвилями. На відстані півтора-два кілометра від берега. Капітан розвернув човна й попливли дивитися що ж то воно за диковинка. Диковинка виявилася мігруючою групою китів-гринд. Гринда короткоплавцева (англ.: Pilot Whale, лат.: Globicephala) — тип дельфінових, проживаючий у тропічних морях. Розміром „наші“ гринди були по приблизно 5–7 метрів („на око“), чорного кольору з округлими головами, і група їх налічувала біля двадцяти чи більше осіб. Із заглушеним двигуном ми стояли з пів-години на відстані пару сотень метрів від їхнього курсу, поки косяк не проплив повз нас у своїх справах. Неймовірне видовище!
Вартості пірнання
Підводний спорт — недешеве задоволення. Плата інструктору, костюми, ласти, маски і акваланги. Заправка повітрям аквалангів. Човен. Але Філіппіни дають можливість „відірватися“ по повній. Вартості пірнань значно дешевшe, ніж деінде. У рази дешевше, ніж для прикладу на Окінаві. Скажімо, один спуск на Окінаві може обійтися приблизно у ту ж вартість, що і школа PADI на Панґлао.
З двох островів — Панґлао та Боголя — перший з нашого досвіду дешевший. Хоча наш досвід на Боголі обмежений одним-єдиним пірнальним курортом, тому може це й не зовсім правда. Стандартно на Панґлао — у декількох різних місцях — одне пірнання разом з орендою обладнання обходиться в 1300 песо (менше 25 USD). Вартості на кінець 2018 року. Для пірнання з човна чи з берега — ціна однакова. Але, якщо треба плисти човном до іншого острова, то за човен — додаткові гроші. Для прикладу: за човен від Панґлао до Памілакана ми заплатили додаткові 2 тис. песо. На Боголі пірнання з орендою костюмів і аквалангів обходилося нам трохи понад 2 тис. з людини за спуск.
У багатьох готелях і пунктах для пірнання також пропонують спуски з аквалангом для людей без офіційного посвідчення. Такі спуски здебільшого удвічі чи біля того дорожчі. З того, що я бачив, пояснюється це тим, що до кожного пірнальника додається персональний супроводжуючий, який плаває ззаду й міцно тримає за акваланг та направляє недосвідченого плавця. Вони плавають у парі, на одному балоні з повітрям. Турист користується головним регулятором аквалангу, а супроводжуючий — аварійним. Невелике пояснення для тих, „хто в танку“: акваланги мають два шланги з регулятором-загубником — основним і аварійним (скажімо, якщо в мене закінчується повітря, то я зможу піднятися на поверхню на повітрі напарника). Спуски для цих „парних“ плавань в основному не глибше 8–10 метрів — цілком безпечно. Варто спробувати.
Але, якщо є бажання отримати і справжнє посвідчення чи удосконалити вже наявне — теж без проблем. Майже всі кіоски пірнання пропонують курси PADI. Вартість курсів — як OWD, так і AOWD — варіюється біля 15—17 тисяч песо за курс (в межах 280 - 300 USD). По часу обидва курси OWD і AOWD — 2 або 3 дні. Стандартно OWD курс включає в себе три спуски — один або на мілині біля берега, або в басейні, плюс два справжні спуски в морі. Advanced OWD — п’ять пірнань. Серед п’яти пірнань AOWD входить один тренувальний спуск із підводної орієнтації та навігації з компасом, одне нічне пірнання й один глибокий спуск (максимум до 30 метрів).
Загалом, філіппінські острови — одне з найдешевших місць, де нам доводилося пірнати до цього часу. Це ж стосується й курсів PADI. Причому в місцях з надзвичайно красивою природою.
Додаткові ресурси
Кілька сайтів, присвячених Arco Point біля Алони.
„Сардинове“ місце Напалінґ на острові Панґлао