Налагоджування служби розв'язки імен (DNS)

Для більш-менш нормальної роботи непогано б мати локальний сервер DNS. Сервер DNS прискорить роботу на повільному модемному зв'язку з тенетами. Не завадить його мати і при швидкому зв'язку з інтернетом, оскільки локальний сервер створює кеш. Локальний кеш прискорює розв'язку часто вживаних назв. Всі комп'ютери на локальній мережі заносяться в DNS і це теж полегшує адміністрування систем. Непотрібно потім додавати ново-збудовані машини до /etc/hosts на всіх своїх системах.

Тобто, я вважаю, що я вже вас вмовив - DNS вам потрібен. Тепер перейдем до конкретного конфіґурування.

Для Debian'а є невелике зауваження:

яке було мені варте кількох добрячих днів конфіґурування named, переконфіґурування, і таке інше.

Нічого не працювало. Це все при тому, що я просто скопіював свої старі файли з робочої машини. Моїм попереднім сервером DNS був Sparc RedHat 5.2. Аж поки не виявилось, що причина всих моїх страждань до смішного проста. Потрібно було просто уважніше читати Debian-специфічну інформацію в HOWTO [11] (одне-єдине речення, на яке зразу-ж звернув увагу тільки-но розібрався в чому проблема).

Будь-яка стандартна книжка чи посібник, HOWTO, ЧаП (Часті Питаня) по DNS вам скаже, що файли конфіґурації bind версії 8.x лежать так: головний файл /etc/named.conf, всі інші файли в каталозі /var/named. У Debian'і змінене стандартне розташування. Тож, debian'івський bind шукає головний файл конфіґурації в каталозі /etc/bind, тобто основним файлом буде /etc/bind/named. Далі все залежить тільки від конфіґурації, закладеної в /etc/bind/named. Розташування всіх файлів водному каталозі в /etc/bind може в майбутньому трохи полегшити вам життя, коли Ви вирішите настроїти named для роботи в середовищі chroot.