Нічний базар у Пу Куоку — живе і вирує з настанням темряви, коли спека спадає. Але не варто баритися.

Коли ми навідалися сюди і шукали ресторан для вечері, всі акваріуми з живністю і розкладки зі свіжими морепродуктами були заповлені вщент і з горою. Могло скластися враження, що ці богатства ніколи не переведуться. Але, коли виходили після вечері, в акваріумах вже не було нічого крім морської води, а розкладки демонстрували тільки гори стікаючої водою криги.

Не пропустіть: обов'язково скуштуйте різні штуки, що готуються прямо у вас на очах на вулиці:

— „coconut-candy“ — сендвіч із суміші якихось фруктових „тягнучок“ з джемами, кокосовою стружкою і що чимось, що я не зміг ідентифікувати, між двома печивами;

— трубочки з морозива — готуються у вас на очах на холодних, морожених металевих плитах, із згущеного молока, різноманітних фруктових сумішей та свіжих фруктів;

— щось типу піцци чи налисника з начинкою з покришених сосисок і соусів (дешево і сердито). Налисник так само смажиться прямо тут на замовлення.

З приводу дарів моря — це у кого на що вистачить хоробрості. Від не надто екзотичної свіжої риби на грилі, до різноманітних молюсків і черепашок, до смажених жаб, морських гадюк і морських їжаків. З власного досвіду — смажена жаба, — на смак просто молоденькі курчата (дуже смачно, насправді), ну а смажена гадюка — це просто старезна висохла варена жилава курка.

А от морські їжаки у В’єтнамі їдять зовсім не так, як у Японії. В Японії — „уні”, — їх поїдають сирими, часто у складі суші, і в залежності від того, кого ви спитаєте, це — або делікатес, або абсолютно неїстівне хтозна-шо. Хтозна-шо чи делікатес, також залежить від свіжості „уні”. А от у В’єтнамі морських їжаків смажать на грилі у їхніх власних панцирях з арахісовими горішками і пахучими травами. Теж дуже смачно.