Доповiдь Посла Укра╖ни в Японi╖
М.П.Дашкевича
на рiчнiй Конференцi╖ укра╖нiстiв
(Токiо, 16 листопада 1996 р.)
Нещодавно виповнилось 130 рокiв вiд дня народження Михайла Сергiйовича Грушевського - фундатора нацiонально╖ iде╖ вiдродження Укра╖нсько╖ держави ХХ столiття.
Заслуга М.С.Грушевського перед укра╖нським народом надзвичайно велика. Вiн належить до плеяди таких великих державних дiячiв i вчених Укра╖ни як Володимир-хреститель Ки╖всько╖ Русi, Ярослав Мудрий, Богдан Хмельницький i Тарас Шевченко. Будучи видатним вченим свiтового рiвня, сво╖ми iсторичними працями вiн найгрунтовнiше розкрив тисячолiтню iсторiю укра╖нського народу, довiв його грунтовний внесок у свiтову культуру i цивiлiзацiю. Разом з тим М.С.Грушевський був не лише великим лiтописцем, а й активним творцем укра╖нсько╖ iсторi╖ - першим Головою укра╖нського парламенту - Центрально╖ Ради i першим Президентом Укра╖нсько╖ Народно╖ Республiки.
Михайло Грушевський народився 29 вересня 1866 р. в м.Холмi (тепер м.Хелм, Польща), де його батько Сергiй Грушевський - визначний дiяч на нивi освiти, автор популярного в Росiйськiй iмперi╖ пiдручника церковнослов"янсько╖ мови, був професором росiйсько╖ мови i словесностi в росiйсько-греко-унiатськiй гiмназi╖. Дитячi роки М.Грушевського проминули в Закавказзi (в мiстах Кута╖сi, Ставрополi i Владикавказi). Початкову освiту вiн здобув вдома пiд доглядом батька, продовжив в I Тифлiськiй гiмназi╖. Навчаючись в гiмназi╖ М.Грушевський, усвiдомивши укра╖нцем, пробу╗ себе як укра╖нський письменник. Перше з його оповiдань "Бех-аль Джугур" було опублiковано в газетi "Дiло" (Львiв, 1885 р.). Писав М.Грушевський i пiзнiше, пiдписуючись псевдонiмом М.Заволока.
Пiсля закiнчення гiмназi╖ вступа╗ на iсторико-фiлологiчний факультет Ки╖вського унiверситету (1886 р.), де вчиться пiд керiвництвом вiдомого укра╖нського iсторика проф.В.Антоновича. За рекомендацi╗ю В.Антоновича, витримавши у 1894 р. конкурс, М.Грушевський отриму╗ посаду професора кафедри iсторi╖ Укра╖ни у львiвському унiверситетi, на якiй вiн пробув 20 рокiв, пiдготувавши численну когорту нацiональних наукових та педагогiчних кадрiв. Викладацьку роботу в унiверситетi вiн по╗днував час вiд часу з тематичними курсами лекцiй з укра╖нсько╖ iсторi╖ для ширшого загалу. Готуючи матерiал для сво╖х викладiв, М.Грушевський почав працювати над грунтовною iсторi╗ю укра╖нського народу. "Iсторiя Укра╖ни-Руси" - головна праця iсторика, доведена ним до середини XVII столiття, писалася ним впродовж всього життя i вийшла в Х томах (1893- 1936 рр.).
У Львовi М.Грушевський в лiченi мiсяцi здобув непересiчний авторитет найбiльшого науковця й громадсько-полiтичного дiяча, вiдразу став провiдником укра╖нства як в Галиччинi, так i у пiдросiйськiй Укра╖нi. У 1897 р. М.Грушевський очолив Наукове товариство iменi Шевченка. Пiд проводом М.Грушевського, що був незмiнним головою товариства аж до 1913 р., товариство набуло характеру неофiцiйно╖ Укра╖нсько╖ Академi╖ Наук, де працювали дослiдники i вченi з рiзних галузей науки.
З унiверситетсько╖ кафедри, на шпальтах перiодично╖ преси М.Грушевський пропагував iдею нацiонального визволення, дбав про укра╖нський культурний, лiтературний, освiтнiй розвиток. З 1898 р. М.Грушевський боровся за заснування у Львовi укра╖нського унiверситету та укра╖нських гiмназiй.
Особливо активiзувалась громадська i органiзаторська дiяльнiсть М.Грушевського пiсля революцiйних заворушень в Росiйськiй iмперi╖ в 1905 р. Зняття заборони на укра╖нське слово та укра╖нськi громадськi органiзацi╖ дозволили М.Грушевському поширити нацiональну роботу i в Укра╖нi пiдросiйськiй. У 1907 роцi укра╖нофiльськi настро╗нi мiсцевi вченi на пропозицiю М.Грушевського об"╗дналися в Укра╖нське Наукове Товариство.
Початок першо╖ свiтово╖ вiйни застав Грушевського у Карпатах на лiтньому вiдпочинку. Не маючи змоги звiдти повернутись нi до Ки╗ва, нi до Львова, вiн з сiм"╗ю ви╖хав до Вiдня, а вже потiм через Iталiю та Румунiю повернувся до Ки╗ва. У серединi листопада 1914 р., Грушевського, як укра╖нського сепаратиста i "мазепинця", арештовують, а згодом, у лютому 1915 р., висилають етапом до м.Симбiрськ, де вiн прожив до осенi того ж року. За проханням Росiйсько╖ академi╖ наук , його було переведено до Казанi, як мiста бiльш придатного для наукових занять, якi не були забороненi Грушевському, а роком пiзнiше - до Москви, пiд нагляд полiцi╖ i позбавлення права педагогiчно╖ та iншо╖ дiяльностi.
Лютнева революцiя в Петербурзi дала волю Грушевському. 17 березня 1917 р. в КиЫвi утворилася Укра╖нська Центральна Рада з представникiв рiзних укра╖нських органiзацiй. Першою сво╗ю метою Центральна Рада ставила здiйснення широко╖ культурно╖ автономi╖ Укра╖ни в Росiйськiй федерацi╖, про яку мрiяли ще члени Кирило- Мефодi╖вського братства. Заочно обраний головою Центрально╖ Ради в час ╖╖ органiзацi╖ i викликаний телеграмами, Михайло Грушевський повернувся з Москви до Ки╗ва. Почався новий перiод життя Грушевського як полiтика, що очолив хвилю нацiонального пiднесення i вiдродження незалежно╖ Укра╖нсько╖ держави.
Небагато було в життi Грушевського таких радiсних днiв, як цей перший тиждень пiсля повернення його в Укра╖ну, тиждень, коли вiн як полiтик з головою поринув в укра╖нську революцiю. I цей день - 19 березня 1917 р. у його життi був одним iз найяснiших i найрадiснiших. Але спочивати на свiжоотриманих лаврах було рано. На черзi стояв Нацiональний укра╖нський конгрес, набагато важливiший черговий крок в розвитку укра╖нського нацiонального руху. Вiдкриття Конгресу Грушевський чекав з калатанням серця: чи вiдгукнеться приспана Укра╖на на заклик Центрально╖ Ради? При тодiшньому розладнаному вiйною транспортi, як згадував Грушевський, малому поширеннi преси i за короткого пiдготовчого перiоду делегати фiзично могли не встигнути на конгрес. Але турботи виявилися марними. На Нацiональний конгрес прибуло 900 делегатiв з повноважними мандатами. Це було справжн╗ представництво вiд усього укра╖нського народу: вiд губернiй, укра╖нських полiтичних партiй, робiтничих, селянських i вiйських рад. Вiдкриваючи з"╖зд, 6 квiтня 1917 р., Грушевський закликав хвилиною мовчання пом"янути всiх, хто полiг за визволення Укра╖ни. Бурхливi овацi╖ викликали привiтання з"╖зду морякiв-укра╖нцiв Чорноморського флоту та представникiв революцiйного Петрограду. Два днi роботи з"╖зду - 6 i 7 квiтня стали манiфестацi╗ю ╗дностi укра╖нського нацiонального фронту i солiдарностi укра╖нства. Останнiй день з"╖зду - 8 квiтня був присвячений виборам Центрально╖ Ради i органiзацi╖ ╖╖ структури. За проектом, запропонованим Грушевським, це, по-сутi, мав бути укра╖нський парламент, складений з представникiв всiх укра╖нських губернiй, партiй, органiзацiй i спiлок, очолюваний головою, що безпосередньо обирався на конгрес.
Третiй день з"╖зду став трiумфальним для Грушевського - вiн був удосто╗ний почестей, який до того ще нiколи не знав. "Коли дiйшло до виборiв голови, згадував Грушевський, в залi пiднявся крик: "Виборiв не треба", "Ма╗мо голову", Голова - Грушевський", "Батько Грушевський - наш голова". Я вважаю, що це була найвища честь, яко╖ я коли-небудь зазнавав, i один з моментiв найбiльшо╖ нашо╖ нацiонально╖ консолiдацi╖. Я подякував за цю честь, але таки настояв, щоб було проведене тайне голосування - аби факт вибору не пiддано яким-небудь толкуванням. Коли пiдрахували голоси, виявилось, що вибiр був властиво одноголосний: подано було 588 голосiв за мене i лише 5 карток чистих..." Потiм було обрано двох заступникiв голови Центрально╖ Ради - В.Винниченка i С.Тфремова та членiв Центрально╖ Ради в кiлькостi 130 осiб.
Резолюцi╖ Нацiонального конгресу про автономiю Укра╖ни несподiвано викликали найбiльший нацiональний рух серед вiйськових, який вилився в домагання формування одноплеменних укра╖нських вiйськових частин та переформування iснуючих за нацiональною ознакою. На тривалий час вiйськова справа вийшла на перший план укра╖нсько╖ нацiонально╖ полiтики Центрально╖ Ради. Ця полiтика проводилась в двох напрямках - боротьба за формування укра╖нських вiйськових частин i органiзацiя та проведеня вiйськових з"╖здiв. У вiйськових частинах дiючо╖ армi╖ було близько трьох мiльйонiв укра╖нських громадян, якi з ентузiазмом пiдхопили домагання укра╖нсько╖ автономi╖. Перший укра╖нський полк, що взяв собi iм"я Богдана Хмельницького, сформувався стихiйно. Пiд час роботи Нацiонального конгресу з рiзних збiрних пунктiв Укра╖ни прибували до Ки╗ва новобранцi. На розподiльчому пунктi ╖х зiбралося близько трьох тисяч i вони не хотiли йти нiкуди, крiм як в укра╖нське вiйсько. Вони звернулися до Центрально╖ Ради з проханням взяти ╖х пiд свiй захист, обiцяючи негайно виступити на фронт, коли ╖м дадуть укра╖нський прапор i признають полком iменi Богдана Хмельницького. Незважаючи на заборону формування укра╖нських вiйськових частин з призовникiв, Центральна Рада пiшла назустрiч проханню трьох тисяч новобранцiв i 15 квiтня прийняла постанову про створення першого укра╖нського полку. Вiйськовi властi, антиукра╖нськi органiзацi╖ i ╖хня преса негайно зняли лемент, вимагаючи вiд Центрально╖ Ради пояснень i вiдмови вiд органiзацi╖ "сво╗╖ армi╖", загрожуючи при цьому розiгнати Центральну Раду, заарештувати i вислати з Ки╗ва Грушевського. У вiдповiдь на це три тисячi новобранцiв самочинно органiзувалися в полк. Вони подiлилися на куренi i сотнi, вибрали собi командиром полку штабс-капiтана Путника- Гребенчука i взяли назву "Перший укра╖нський полк iменi Богдана Хмельницького". Потiм пiд синьо-жовтим прапором церемонiальним маршем прийшли до Ради вiйськових депутатiв, яка саме в цей час засiдала в Марi╖нському палацi, i поставила вимогу признати ╖х як укра╖нський полк. Переляканi вiйськовi чини Ки╗ва, боячись розгортання iнциденту, змушенi були пiти на поступки i визнали створення першого укра╖нського полку iменi Богдана Хмельницького.
Слiдуючим важливим кроком Центрально╖ Ради на шляху до незалежностi Укра╖ни був перший укра╖нський вiйськовий з"╖зд. На той час вiн став найбiльшим представницьким форумом в Укра╖нi. На з"╖зд прибуло близько 700 делегатiв, що представляли майже мiльйон укра╖нських воякiв вiд фронту i тилу. З"╖зд вiдкрив Грушевський, якого було обрано почесним головою з"╖зду. Мета з"╖зду полягала в демонстрацi╖ пiдтримки вiйськовим людом Укра╖ни полiтики Центрально╖ Ради на проголошення автономi╖ Укра╖ни та в розширеннi представництва в Центральнiй Радi вiйськових укра╖нцiв. Крiм того, вiйськовий з"╖зд обрав делегацiю до Петроградського уряду, яка разом з делегацi╗ю вiд Центрально╖ Ради мала вручити уряду Росi╖ текст Декларацi╖ про створення Укра╖ни та проголошення Укра╖ни автономною частиною Росi╖. Делегацiя Центрально╖ Ради та вiйськового з"╖зду 13 травня 1917 р. ви╖хала до Петрограда з текстом Декларацi╖ проголошення Укра╖ни автономною частиною Росi╖. Пiсля бiльше нiж двох тижнiв ходiнь по рiзним кабiнетам Петроградського уряду делегацiя нi з чим вимушена була вернутися в Ки╖в, а 2 червня Центральна Рада одержала офiцiйну телеграму вiд Росiйського уряду про те, що уряд одноголосно вiдхилив домагання створення Укра╖ни з укра╖нських губернiй Росi╖ та надання ╖й статусу автономi╖.
З тяжкими думами йшов Грушевський, що щойно одержав цю телеграму-вiдмову вiд Росiйського уряду, на перший Всеукра╖нський селянський з"╖зд, що саме в цi днi проходив в Ки╗вi, щоб повiдомити делегатiв з"╖зду про вiдмову. На з"╖здi Грушевський попросив слова поза чергою, оголосив телеграму i, вiдмiчаючи напруженiсть моменту, закiнчив свiй виступ словами, що стали гаслом того моменту: "Св"ята революцi╖ скiнчилися, наступа╗ грiзний час. Щоб його витримати i дати вiдсiч всяким ру╖нним силам, Укра╖на мусить бути органiзованою. Доля ╖╖ лежить в руках укра╖нського народу, тiльки вiн може про не╖ рiшити. Я прощаюсь з вами в тому переконаннi, що ми будемо мати автономiю Укра╖ни, чи хто-небудь хоче цього чи не хоче". На цi слова Грушевського з"╖зд вiдгукнувся багатоголосим закликом "Хай живе вiльна Укра╖ни!".
Лише 14 мiсяцiв iснувала Центральна Рада (вiд березня 1917 по квiтень 1918 ) i Грушевський був ╖╖ незмiнним головою - першим спiкером першого Укра╖нського парламенту. 10 червня 1917 р. Центральна Рада Першим сво╖м Унiверсалом проголосила автономiю Укра╖ни у складi Росiйсько╖ федеративно╖ республiки, а 15 червня обрала i затвердила перший укра╖нський уряд - Генеральний Секретарiат, на чолi з першим укра╖нським "прем"╗р-мiнiстром" Володимиром Винниченком. 7 листопада 1917 року Третiм сво╖м Унiверсалом Центральна Рада проголосила Укра╖нську Народну Республiку, а 22 сiчня 1918 року Четвертим Унiверсалом повну полiтичну незалежнiсть Укра╖ни вiд Росi╖. 28 квiтня 1918 року Центральна Рада обрала Михайла Грушевського першим Президентом Укра╖ни, започаткувавши тим самим iнститут Президентства Укра╖ни, який був вiдновлений народом Укра╖ни 1 грудня 1991 року, згiдно з чинним законодавствмо. Вся полiтична дiяльнiсть Грушевського в Центральнiй Радi була громадською роботою, за яку вiн не одержав жодно╖ копiйки.
Очолюючи боротьбу Укра╖ни за незалежнiсть i створення власно╖ держави укра╖нського народу, Грушевський в цей напружений перiод знаходив час i для публiцистично╖ та науково╖ роботи. Саме тодi вiн надрукував цiлий ряд статей на злобу дня в друкованих органах Центрально╖ Ради "Народна Воля" та "Нова Рада", випустив популярнi просвiтницькi брошури для широкого загалу: "Хто такi укра╖нцi i чого вони хочуть?", "Звiдки пiшло укра╖нство?", "Яко╖ ми хочемо автономi╖ i федерацi╖?", "Укра╖нська Центральна Рада i ╖╖ Унiверсали". Друкував також Грушевський окремi томи "Iсторi╖ Укра╖ни-Руси", якi i були основним джерелом iснування для його сiм"╖. З падiнням Центрально╖ Ради пiсля перевороту гетьмана Скоропадського, Грушевський знаходився в пiдпiллi i переховувався за мiстом Ки╗вом. В Ки╖в Грушевський повернувся у груднi 1918 року пiсля падiння Гетьмансько╖ держави i втечi Скоропадського до Нiмеччини. З початку лютого 1919 р., коли Ки╖в переходив iз рук в руки - бiльшовики, денiкiнцi, укра╖нцi - Грушевський ви╖хав спочатку до Кам"янця- Подiльсього, де редагував газету "Голос Подiлля" i займався роботою над популярним пiдручником "Iсторiя Укра╖ни для трудово╖ школи", а згодом - в кiнцi березня ви╖хав через Галичину за кордон у складi делегацi╖ Укра╖нсько╖ партi╖ есерiв на конференцiю II Iнтернацiоналу. В емiграцi╖ Грушевський все бiльше вiдходить вiд полiтики i поверта╗тья до науки. Перебуваючи в емiграцi╖, вiн майже весь час вiв обтяжливi для нього переговори з бiльшовицьким укра╖нським урядом про повернення в Укра╖ну.
Накiнець, обраний осiнню 1923 року дiйсним членом Всеукра╖нсько╖ академi╖ наук i одержавши гарантiю сво╗╖ безпеки та дозвiл вiд бiльшовицького уряду на повернення в Укра╖ну, Грушевський в березнi 1924 року при╖здить з сiм"╗ю в Ки╖в, сподiваючись продовжити плiдну роботу над "Iсторi╗ю Укра╖ни-Руси". В 1929 р. Грушевського, ╗диного з тодiшнiх членiв Всеукра╖нсько╖ академi╖ наук, було обрано дiйсним членом Академi╖ наук СРСР. Обговорювалося питання в укра╖нському урядi про призначення Грушевського Президентом Укра╖нсько╖ Академi╖ наук. Одночасно з цим, з закiнченням полiтики комунiстiв на коренiзацiю чи укра╖нiзацiю нацiонально╖ культури, в рамках яко╖, власне, i був даний дозвiл бiльшовиками на повернення Грушевського в Укра╖ну, все з ширшим масштабом розгорталась кампанiя проти Грушевського. Бiльшовикам, що взяли новий курс на створення безнацiонального радянського народу, Грушевський був бiльше не потрiбний. Його арештовують, звинувачують в антирадянськiй дiяльностi та органiзацi╖ нацiоналiстичного центру, але через деякий час несподiвано вiдпускають i забирають з Ки╗ва до Москви на постiйне проживання. Останнi сво╖ три роки життя Грушевський, як академiк СРСР, проживаючи в Москвi, працював в архiвах над "Iсторi╗ю Укра╖ни-Руси", яка сьогоднi в незалежнiй Укра╖нi ╗ ╗диною найповнiшою iсторi╗ю Укра╖нсько╖ держави, iсторичною Бiблi╗ю укра╖нського народу. Помер Михайло Грушевський раптово 25 листопада 1934 року на 68 роцi життя в Кисловодську, де вiн перебував за путiвкою разом з сiм"╗ю на вiдпочинку в санаторi╖. Тiло Грушевського було перевезено до Ки╗ва i поховано на Байковому цвинтарi.
Сьогоднi, коли Укра╖на вже вiдмiтила 5-у рiчницю сво╗╖ незалежностi, при╗мно усвiдомлювати, що укра╖нцi змогли все таки реалiзувати одвiчну мрiю, заради яко╖ жив, працював, страждав i боровся Михайло Грушевський.
Велична постать Михайла Грушевського зрина╗ з глибини десятилiть вимушеного забуття i займа╗ чiльне, достойне мiсце в iсторi╖ ново╖ Укра╖ни. Сьогоднi одна з кращих вулиць столицi Укра╖ни Ки╗ва, де розмiщенi державнi установи Укра╖ни: Верховна Рада i Кабiнет Мiнiстрiв, носить iм"я Михайла Грушевського. У вiдповiдностi до Указу Президента Укра╖ни та Постановою Кабiнету Мiнiстрiв у Ки╗вi споруджу╗ться пам"ятник Михайлу Грушевському, найближчим часом буде вiдкрито музей родини Грушевських, створю╗ться постiйно дiюча експозицiя в будинку Центрально╖ Ради, де проросло зерно укра╖нсько╖ державностi. Указом Президента Укра╖ни засновано 100 щомiсячних стипендiй iм.Михайла Грушевського, якi, починаючи з вересня 1996 року, будуть призначатися Президентом Укра╖ни кращим iз кращих студентам та аспiрантам Укра╖ни.
З метою розвитку мiжнародного спiвробiтництва, iнтеграцi╖ нацiонального життя Укра╖ни в свiтову культуру та повернення творчо╖ спадщини Михайла Грушевського укра╖нському народу, рядом державних i громадських органiзацiй Укра╖ни, створено Мiжнародний фонд Михайла Грушевського, спiвзасновниками якого виступили також Укра╖нський науковий iнститут Гарвардського унiверситету та Канадський iнститут укра╖нських студiй Альбертського унiверситету. Почесним членом Фонду Грушевського ╗ Президент Укра╖ни. Дякую за увагу.