|
| |
Як ударили у дзвони --
Покотилася луна!
Як у труби затрубили --
Відгукнулася луна...
Тож діброва засміялась,
Зашовковилась трава.
На корогві на червоній
Опромінені слова.
Встань, народе, із неволі,
Рани серця обітри.
Всі степи заголубіли,
Поблакитніли вітри.
Прокидалися, дивились
З-під густих печальних вій.
"Хто сказав? -- чи то почулось?--
Воля! Воля! -- Боже мій..."
І раділа вся природа --
Тільки плакав чоловік.
І раділи гори, води --
Сам ридав лиш чоловік...
1917?
|
|
|