|
| |
Плуг
Вітер.
Не вітер -- буря!
Трощить, ламає, з землі вириває...
За чорними хмарами
(з блисками! ударами!),
за чорними хмарами мільйон мільйонів
мускулястих рук...
Котить. У землю врізає
(чи то місто, дорога, чи луг),
у землю плуг.
А на землі люди, звірі й сади,
а на землі боги і храми:
о пройди, пройди над нами,
розсуди!
Й були такі, що тікали.
В печери, озера, ліси.
-- Що ти за сило єси? --
питали.
І ніхто з них не радів, не співав.
(Огняного коня вітер гнав --
огняного коня --
в ночі --)
І тільки їх мертві, розплющені очі
відбили всю красу нового дня!
Очі.
1919
|
|
|