|
| |
О, панно Інно, панно Інно!
Я -- сам. Вікно. Сніги...
Сестру я Вашу так любив --
Дитинно, злотоцінно.
Любив? -- Давно. Цвіли луги...
О, панно Інно, панно Інно,
Любові усміх квітне раз -- ще й тлінно.
Сніги, сніги, сніги...
Я Ваші очі пам'ятаю,
Як музику, як спів.
Зимовий вечір. Тиша. Ми.
Я Вам чужий -- я знаю.
А хтось кричить: ти рідну стрів!
І раптом -- небо... шепіт гаю...
О ні, то очі Ваші.-- Я ридаю.
Сестра чи Ви? -- Любив...
1915
|
|
|