|
| |
Десь надходила весна.-- Я сказав їй: ти весна!
Сизокрилими голубками
У куточках на вустах
╨й спурхнуло щось усмішками --
Й потонуло у душі...
Наливалися жита.-- Я сказав їй: золота!
Гнівно брівоньки зламалися.
Одвернулася. Пішла.
Тільки довго оглядалася --
Мовби кликала: іди!
Почали тумани йти.-- Я сказав: не любиш ти!
Стала. Глянула. Промовила.
От і осінь вже прийшла.
Так любить? -- кажи. Ти швидше ж бо! --
Блиснув сміх їй, мов кинджал...
Зажуривсь під снігом гай.-- Я сказав їй:
що ж... прощай!
Враз сердечним теплим сяєвом
Щось їй бризнуло з очей...
Сизокрилою голубкою
На моїх вона вустах!
1917
|
|
|