Мама каже:
- Год╕ спати,
Вже давно пора вставати.
Вс╕, хто спали, повставали,
Т╕льки ми одн╕ проспали.
Сором! Сором! М╕й синок
Зап╕знився в дитсадок.
Каже син:
- Ой-ой, матусю!
Я ще сплю ╕ не проснуся,
Не буд╕ть, я додивлюся
Дивний сон-мультипл╕кат,
Сон про зайця ╕ вовка,
А в садочок, люба нене,
Ви ход╕ть сам╕, без мене.
- Ну, й ледащо! Ну, й нечема!
Що за сплюх! Невже Ярема?
- Не Ярема, а Хома.
А Хоми у нас нема,
В нас Ярема. А Ярема -
З найчемн╕ших чем╕в чема.
Наш Ярема... В╕н такий у нас!
Та в╕н!..
Про Ярему я окремо розпов╕м.
Мама каже:
- Ой, не гайся,
Поскор╕ше одягайся.
Та не одягай, синочку,
Задом наперед сорочку,
Не виверни, не вдягни
Через голову штани.
Каже син ╖й:
- Ну, й см╕шн╕!
Напридумали штан╕в,
Та сорочок, та вдяганок...
Воловодься ц╕лий ранок,
Одягайся, роздягайся,
Та взувайся, та не гайся.
╤ щодня, щодня те саме,
Все те саме до нестями,
Мов не може чолов╕к
Одягнутись раз на р╕к.
- Ну, й ледащо!
Ну, й нечема!
Що за вереда? Ярема?
Не Ярема, а Хома.
А Хоми у нас нема.
В нас Ярема. А Ярема -
З найчемн╕ших чем╕в чема.
Наш Ярема... В╕н такий у нас!..
Та в╕н!..
Про Ярему я окремо розпов╕м.
Мама каже:
- А ходи-но
Умиватися, дитино.
Добре милом вимий руки,
Бо вони, як у марюки,
Вичисть зуби, вимий личко,
Шию й вуха до полиску,
Бо см╕ятимуться кури
З невмивахи-замазури.
Каже син:
- Усе ╖м слухай!
Хто ╖х видумав, т╕ вуха?!
╤ нав╕що людям ши╖?!
Все сп╕ши ╖м та сп╕ши ╖м!
Все ╖м чисто, все ╖м скоро,
Я ж вмивався... позавчора.
Он ведм╕дь всю зиму, сплюх,
Не вмивався ╕ не спух.
- Ну, й ледащо! Ну, й нечема!
Що за неслух? Не Ярема?
Не Ярема, а Хома.
А Хоми у нас нема.
В нас Ярема. А Ярема -
З найчемн╕ших чем╕в чема.
Наш Ярема... В╕н такий у нас!..
Та в╕н!..
Про Ярему я окремо розпов╕м.