Веснянка до сну
Цвітіння дерев найніжніша пора --
найвище зусилля краси і добра...
Як чуйно ступаю в зелену країну,
де соком дощів пахне тепла кора!..
Це все ще присниться: і ці дерева,
і сповнена зросту зірчаста трава --
і вчора, і нині, і завтра, і вічно
дерев біле сяйво на землю сплива...
А злива вночі -- то висока вода,
то пружних стихій ошаліла хода,
і світ на світанку побачиш, мов тайну,
з якої спадає завіса бліда...
І коли нарешті затихли останні оплески, Акулячий Писок рішуче заявив:
-- Я, кстати, Есенина очень люблю. Кто-нибудь помнит Есенина?
-- Розумієте,-- набоався духу Хомський,-- ми його любимо.
-- Влт и чудесно. Почитай, браток, из Есенина, только с выражением. Про любовь, а?..
І Хомський не змигнувши оком почав декламувати.
* * *
А це така любовна гра:
кружіння, дзеркало і промінь!--
ти все одно підешоза грань,
у чистий спомин, чистий спомин.
Кружіння!..Ніби й неспроста
миттєвий дотик (чудо стику!) --
на луг життя і живота
покласти б руку, теплу й тиху...
Ми надто близько -- марний знак,
той запах Єви -- не інакше!
Ми двоє в дзеркалі, однак
усе не так і все не наше.
Бо вийду із дзеркальних меж --
розвалиться хистка будова.
Ти в чистий спомин перейдеш,
слонова кість, роса медова...
